Кожного року 8 травня виставляю статтю Євгена Сверстюка, яку колись набирала під його диктовку. Як-то кажуть, нічого ні додати, ні відняти, усе вірно.
"... гниль маскується патріотизмом та спекулює на народних слабостях, пісеньках типу "Выпьем и снова нальем...". В атмосфері нинішнього світу ті рейди в минуле вже виглядають, як глум над народом, якому нічого пообіцяти і більше нічим втішити, як тільки торішнім закривавленим снігом.
Дивно, як важко доходить до маси людей правда про паліїв війни, спільно розпочатої Гітлером і Сталіном у 1939 році. І як легко підхоплюється блудний міф про "перемогу народу" у "Великій Вітчизняній". Яка ж вона "Вітчизняна", коли мільйони самих тільки росіян воювали на боці Гітлера "проти Вітчизни"...
У вільній Україні належиться вшанувати померлих у війні і сказати людям усю правду про боротьбу двох вождів за панування над світом. І про те, як вони безжалісно використали свій народ, накинувши йому свої маячні ненависницькі ідеї.
А найгірше те, що вони отруїли світ ненавистю і брехнею, і ту кашу залишили розсьорбувати нам..."
http://blogs.telekritika.ua/?id=1446
