Сьогодні Саманта Пауер, яку ми пам’ятаємо по її блискучим виступам в Раді Безпеці ООН, давала лекцію в Стенфорді. Вона говорила про спротив у темні часи. І про світло, яке особливо видно у темряві.
У кожної країни є сторінки, якими складно пишатися. Саманта відверто говорила про історичні приклади, коли американці підважували цінності свободи та демократії. І про індивідуальний спротив людей, які лишалися їм вірними, попри несприйняття, а часто й цькування більшості.
Перший приклад. Під час Другої світової війни уряд США вирішив примусово перемістити 120 тисяч японців (більшість яких мали американське громадянство) у спеціальні табори. Рішення, яке пізніше Роналд Рейган назвав “расовим упередженням, воєнною істерією та помилками політичного керівництва” було дуже популярним. Група відчайдух розпочала кампанію для отримання дозволу на навчання японської молоді в університетах. Завдяки цьому, кілька тисяч інтернованих японців змогли отримати вищу освіту. Серед них відомий американський вчений біохімік Гарві Ітано.
Другий приклад. Холодна війна призвела до боротьби із “комуністичним проникненням”. Пошук “зради тих, до кого наша нація відноситься так добре” поширився на усі сфери суспільного життя. Більше половини країни вважала, що прихильників комуністичної ідеології треба позбавити громадянства, ув’язнити або навіть розстріляти. Поодинокі голоси на захист здорового глузду були непопулярні. Серед них і тодішній ректор університету Чикаго, який не побоявся публічно підтримати своїх колег. Багато людей, життя та кар’єри зламало це полювання на відьом, пізніше були визнанні невинними.
Третій приклад. Початок епідемії СНІДу в США уряд не сприйняв серйозно. Посадовці пояснювали, що її причини в “падінні моральності”, прямо стигматизуючи представників ЛГБТ. Як наслідок, епідемія швидко розросталася. Люди вмирали десятками тисяч. Ініціативна група рідних розпочала протести, аби нарешті змусити уряд реагувати. Їх лозунг був “мовчання=смерть”. Вони отримали доступ до засідань урядових комісій. Але цього виявилося замало. Тож активістами довелося розбиратися самим в проблемі, аби точно знати, чого їм вимагати від системи охорони здоров’я.
Be a bush if you can't be a tree. If you can't be a highway, just be a trail. If you can't be a sun, be a star. For it isn't by size that you win or fail. Be the best of whatever you are.
